Учора, Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (№0157), або, як відомо зі згадок в медіа, – Стамбульську конвенцію. Сьогодні – Президент України підписав закон про її ратифікацію. І, здавалось би, звідки береться скептицизм відносно цієї новини з парламенту!? В той час, коли Україна за крок до набуття статусу кандидата у члени Європейського Союзу, інтегруючись до цивілізованого і належного рівня захисту прав людини. Зокрема, через це наша держава протистоїть російському військовому вторгненню.

Епопея з підписанням та ратифікацією Стамбульської конвенції розтягнулась на десяток років. Ще у 2011 році, коли відбулось підписання цієї міжнародної угоди вперше, Україна була серед країн, хто підтримав її. Будучи країною-автором Конвенції, через спірні публічні позиції здебільшого релігійних спільнот, документ так довго не проходив процедуру ратифікації. Основним аргументом проти – як тоді, так і зараз – є питання про вживання терміну «гендер». Навколо нього розвиваються різні теорії, які обростають міфами, а зі змісту Конвенції – просто не знаходять свого безпосереднього підтвердження.

Пропонуємо розібратись з деталями та відповісти на основні питання, опираючись на текст Стамбульської конвенції (в українському перекладі): https://rm.coe.int/1680462546         

– Які цілі Стамбульської конвенції?

На підставі Конвенції створюються спеціальні юридичні механізми ефективної боротьби з насильством щодо жінок, чоловіків, дітей. Так, наприклад, держава-учасниця за Конвенцією бере на себе зобов’язання криміналізувати психологічне насильство, переслідування, фізичне та сексуальне насильство, примусовий шлюб, примусові аборти, стерилізацію тощо.

– Яка сфера застосування?

Конвенція застосовується до всіх форм та жертв насильства. Окремо, звертається особлива увага на жінок – жертв насильства за гендерною ознакою. Передбачено, що Конвенція застосовується як в мирний час, так й в ситуаціях збройного конфлікту.

– Як тлумачиться «гендер» за Конвенцією?

«Гендер» означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків (п. «с» ст. 3).

– Які зобов’язання покладаються на державу за Стамбульською конвенцією?

Як позитивні так і негативні обов’язки покладаються на державу, яка приєдналась до Конвенції. Такі зобов’язання мають бути додержані у різних сферах.

Для прикладу, йдеться про те, що: 1) необхідно вжити законодавчих та інших заходів для підтримки та захисту права кожного, особливо жінок, на те, щоб жити без насильства як в публічній, так і в приватній сферах; 2) держава і посадові особи утримуються від вчинення будь-яких актів насильства стосовно жінок; 3) має бути створено законодавчі та інші заходи для забезпечення належної уваги до недопущення, розслідування, покарання та забезпечення компенсації стосовно актів насильства, які вчинені недержавними учасниками; 4) сторони зобов’язуються включати гендерну перспективу у виконання положень Конвенції та оцінку їхнього впливу, а також заохочувати й ефективно здійснювати політику рівності між жінками та чоловіками й надання жінкам самостійності; 5) сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення покарання ефективними, пропорційними та переконливими санкціями за вчинення правопорушень, установлених відповідно до Конвенції, з урахуванням ступеня їхньої тяжкості.

Також визначено багато інших зобов’язань, які мають бути втілені у державі в рамках ефективної боротьби з насильством.

– Які країни вже приєднались до Конвенції?

Стамбульську конвенцію ратифікувало 46 країн та Європейський Союз.

– Чому ратифікація Стамбульської конвенції – це довгоочікувана новина в Україні?

Саме зараз ми розуміємо, наскільки дорогою ціною дається цивілізаційний вибір України рухатись у напрямі європейської інтеграції, де система цінностей базується на демократії, правах людини і верховенстві права. Для України питання протидії насильству щодо жінок, домашньому насильству та боротьба із цими явищами – актуальна проблема. Приєднавшись до Стамбульської конвенції, Україна має можливість вирішити цю проблему ефективно, адже відтепер підвищується рівень захисту жертви від різних форм гендерно обумовленого насильства.

Права людини в Україні – понад усе! 🇺🇦

Підготував: PhD, асистент кафедри конституційного права ННІ права Матат Андрій