У фразах «право і закон», «мораль і право», «людина і світ», «людина і наука» сьогодні до певної міри наявне певне протиставлення.

Людина і наука... Може це і є головний тест для людської цивілізації, яка ще не навчилася використовувати результати наукового прогресу виключно у мирних цілях та лише для творення, а не для знищення, лише для будівництва, а не для руйнування, лише заради зцілення та добра, і лише в межах права за його сучасними стандартами.

Можливо, в ті світлі часи розквіту науки, цивілізації, «науки І цивілізації», а значить і самої людини, коли збройних агресій на Землі більше не буде, про право війни можна буде згадувати лише як про історичний пам’ятник розвитку політико-правової думки. Коли не буде ненависті, нетерпимості, насильства та зла. Коли сама екологія людських думок не дозволить мирному атому перетворитися на ядерну зброю…