Не зважаючи на значне поширення рашистського нашестя територією України, увага всіх українців та міжнародної спільноти прикута до героїчних захисників Маріуполя, які щохвилини вчиняють подвиги, слава про які буде жити у віках, якщо не тисячоліттях. На жаль, поки що Україна та світове співтовариство не змогло домогтися від варварів із найбільшої за територією країни світу вжиття реальних заходів щодо порятунку сталевих у буквальному розумінні цього слова українських воїнів, серед яких багато хворих та поранених, які не можуть отримати належної медичної допомоги перебуваючи у облозі. Не вдаючись до аналізу беззмістовних, алогічних, цинічних, протиправних заяв рфії з цього питання, звертаємо увагу на наявність чітких, недвозначних чинних міжнародно-правових норм, які передбачають можливість і необхідність евакуації поранених героїв із української фортеці на Азовському узбережжі. Йдеться, зокрема, про приписи Женевської Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях від 12.08.1949 року. Важливо, що норми Конвенції застосовуються передусім до поранених і хворих, які належать до особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною таких збройних сил (ст. 13 Конвенції). Ч. 2 ст. 12 Конвенції сторона конфлікту, під владою якої можуть знаходитися вказані вище особи, забезпечує їм гуманне ставлення та догляд без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, національності, релігії, політичних переконань або іншими аналогічними критеріями. Суворо забороняються будь-які замахи на їхнє життя чи будь-яке насилля над їхньою особистістю; зокрема, їх заборонено вбивати або знищувати, піддавати тортурам чи біологічним дослідам, залишати умисно без медичної допомоги та обслуговування або умисно створювати умови для їхнього зараження чи інфікування. Ч. 3 ст. 15 Конвенції визначено, що між сторонами конфлікту можуть укладатися локальні домовленості про евакуацію поранених і хворих із зони облоги чи оточення, та обмін ними, а також про пропуск медичного й релігійного персоналу й техніки на їхньому шляху до цієї зони. Переконаний, що навіть цих декількох норм однієї лише Конвенції більш ніж достатньо, щоб врегулювати питання евакуації хворих і поранених українських захисників міста-героя Маріуполя. Якби не одне «але» - залежність на даний час вирішення цього питання від рфії. Але міжнародно-правовий тиск на рф має продовжуватись, враховуючи, що лік іде не на години, а на хвилини. Слава Героям Маріуполя! Азов – сталь!💛💙 Підготував: д.ю.н., професор кафедри конституційного права ННІ права Євстігнєєв Андрій
