Церемонія випуску магістрів

Сьогодні в Інституті права було світло. І в коридорах, і в серцях. Церемонія випуску магістрів. Випуск – не від слова «відпускаємо». Ми лиш визнаємо, що вже не можемо тримати.

Хочеться сказати, що Шевченківська родина стала більшою. Але правильніше буде – глибшою. Бо цей зв’язок не про кількість. Він про пам’ять, дотик, відлуння.

Кожна кафедра виводила свою групу – і кожна робила це по-своєму. Хтось жартував, хтось звертався урочисто, а хтось – майже пошепки. Кожен викладач говорив не загальне, а своє. Те, що розуміли тільки «їхні». З локальними згадками, виразними натяками, внутрішніми жартами. Це звучало неформально, іноді незрозуміло – і саме тому щиро.

Ми бачили, як світлі обличчя магістрів виходили на сцену. Як дякували. Як обіймали. Як стримували сльози, або – і не стримували.

Наші студенти тепер вирушають далі –
– хтось у великі зали, хтось – у тишу кабінетів, хтось – ще у пошук. Але всі із собою несуть цей червоний хребет, який колись став основою.

Дякуємо, що були з нами. Нереально пишаємося. Час іде далі – і ми не прощаємось. Бо світло попереду тепер не лише ваше. Відтепер воно – і від вас.

Зі щемом, гордістю й любовʼю –
Ваш Інститут права