Звірства, вчинені рашистами на території України за період війни, які шокували весь цивілізований світ, все частіше почали називати геноцидом. На наше переконання, такий термін є коректним не тільки з точки зору суті цього ганебного явища, але й з точки зору нормативного регулювання Конвенцією про попередження злочину геноциду та покарання за нього, прийнята Генасамблеєю ООН 9 грудня 1948 року (далі – Конвенція). В контексті оцінки цього ганебного і неприйнятного явища заслуговує на увагу преамбула Конвенції, в якій стверджується, що геноцид є злочином, який порушує норми міжнародного права та суперечить духу та цілям ООН, і що цивілізований світ засуджує його, а також визнається, що протягом всієї історії геноцид приносив великі втрати людству. В ст. ІІ Конвенції під геноцидом розуміються такі дії, що здійснюються з наміром знищити, повністю або частково, будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку: а) вбивство членів такої групи; b) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розлади членам такої групи; c) навмисне створення для будь-якої групи таких життєвих умов, які розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її; d) заходи, розраховані на запобігання дітонародженням у середовищі такої групи; е) насильницька передача дітей із однієї людської групи до іншої. Нажаль, доказів вчинення ерефією актів геноциду в Україні вже більш, ніж достатньо, і, на превеликий жаль, нові акти виявлятимуться ще не одноразово. В ст. ІІІ Конвенції проголошується, що покаранню підлягають такі дії: а) геноцид; b) змова з метою геноциду; c) пряме та публічне підбурювання до скоєння геноциду; d) замах на геноцид; e) співучасть у геноциді. До особливої уваги «асвабадітєлєй»: особи, що здійснюють геноцид або будь-які інші перерахованих у статті ІІІ Конвенції діянь, що підлягають покаранню, незалежно від того, чи є вони відповідальними за конституцією правителями, посадовими чи приватними особами (ст. ІV Конвенції), а сторони Конвенції підтверджують, що геноцид незалежно від того, чи відбувається він у мирний або у воєнний час, є злочином, який порушує норми міжнародного права та проти якого вони зобов'язуються вживати заходів попередження та карати за його вчинення (ст. І Конвенції). Немає сумнівів, що за вчинені в Україні актів геноциду всі їх організатори, підбурювачі, пособники та виконавці понесуть справедливу сувору відповідальність, а такі акти навіки будуть закарбовані чорними плямами в історії ерефії. Слава Україні! ?? Підготував: д.ю.н., професор кафедри конституційного права ННІ права Євстігнєєв Андрій
