Олена Орлюк: "Убачаю значно ширший спектр можливостей підготовки юристів"

 

 

 

Юриспруденція у Шевченковому університеті зароджувалася у часи його заснування у першій половині ХІХ століття.

Заняття для перших 35 студентів юридичного факультету розпочалися ще у 1835 році. Багаторічні традиції якісної підготовки фахівців-правознавців створили високий імідж юридичного факультету Університету, і власне його випускників не лише в Україні, а й на міжнародній арені.

Проте умови економічних та соціальних перетворень сучасного світу вимагають організації якісно нової системи юридичної освіти, що буде здатна забезпечити оперативну адаптацію до вимог інноваційного розвитку України.

Задля цього 19 червня 2020 року в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка створено Інститут права.

 

Минув місяць із дня призначення виконувачкою обов'язків директора докторку юридичних наук, професорку Олену Павлівну Орлюк.

В інтерв’ю Олена Павлівна ділиться своїми міркуваннями, планами та першими здобутками.

 

Стати студенткою юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка – це дитяча мрія, свідоме рішення чи певний збіг обставин?

Безсумнівно, свідоме рішення. Я вступила на юридичний факультет у 1989 році, після того, як рік пропрацювала в Університеті. Тоді на юридичний факультет не приймали відразу після школи, мав бути хоча б мінімальний досвід роботи. Тому в нашій групі були студенти різного віку і з різним досвідом роботи. Були хлопці, які вже пройшли армію й устигли попрацювати. А дівчата мали по декілька років стажу, переважно в юриспруденції. Це впливало на засвоєння знань, які ми отримували в університетських аудиторіях.

 

Хто вплинув на Ваше рішення залишитися працювати в Університеті і зайнятися наукою?

Лідія Костянтинівна Воронова – докторка юридичних наук, професорка, одна з академіків-засновниць Національної академії правових наук України. Багаторічна завідувачка кафедри конституційного й адміністративного права юридичного факультету, основоположниця національної школи фінансового права. Для мене став безцінним досвід, набутий на кафедрі під її керівництвом, у колективі, який складався з відомих сьогодні на всю Україну вчених, державних діячів, педагогів. Це був той фундамент, на якому вибудовувалося розуміння, яким має бути професіонал у правовій галузі. Лідія Костянтинівна була для мене довгі роки другою мамою, її поважали й любили мої батьки. Я вчилася на її прикладі все життя. Мрію, щоб наша кафедра фінансового права, на якій працюють її учні, отримала її ім’я, бо Лідія Костянтинівна – це Людина з великої літери в усіх своїх намірах і діяннях. Саме завдяки її підтримці я отримала можливість у 32 роки захистити докторську дисертацію з банківського права, в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого. На початку 2000-х років це було винятком, на відміну від нинішніх часів. 

 

Розкажіть про свій практичний досвід поза межами Університету.

Працювати за фахом почала ще в студентстві. Спочатку як помічниця адвоката, пізніше – як юрисконсульт. Однак швидко зрозуміла, що моє покликання – викладацька й наукова робота, і це стало життєвим пріоритетом. Повернулася в університет, на кафедру конституційного та адміністративного права, на якій працювала асистенткою, після захисту кандидатської – доценткою, а згодом, захистивши докторську дисертацію, змінила напрям професійних інтересів. Із 2004 року моє життя пов’язане зі сферою інтелектуальної власності. Хоча й захоплення фінансовим правом залишилось. У 2010 році випустила наразі єдиний в Україні Академічний курс із фінансового права; очолювала авторський колектив Фінансової енциклопедії; видала навчальні посібники з фінансового та банківського права; маю велику кількість наукових публікацій; займалася й продовжую займатися експертною діяльністю у цьому напрямі. Однак саме сфера інтелектуальної власності для мене стала проривом й істотно розширила сприйняття світу. П’ятнадцятирічний досвід менеджера провідного академічного наукового закладу й національного експертного центру у сфері інтелектуальної власності, наукові доробки, експертна діяльність та інший різносторонній досвід вимагав заглиблення у різні галузі права, розуміння їхньої суті й правничого інструментарію, до того ж щоразу – через призму потреб галузей національної економіки. Завдяки своїй роботі мала можливість спостерігати, як правовідносини реалізовуються в житті. Саме тому ми з фаховим експертним корпусом у 2019 році й змогли підготувати проєкт Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності в Україні на 2020 – 2025 роки, який був високо оцінений експертами Всесвітньої організації інтелектуальної власності та представлений на парламентських слуханнях, що відбулися наприкінці минулого року у Верховній Раді України. Нині у сфері інтелектуальної власності втілюються законодавча, інституціональна й судова реформи, до кожної з яких маю відношення. Так само й до багаторічної популяризації знань і поширення освітніх проєктів з інтелектуальної власності в національних університетах, організації та проведення літніх ІР-шкіл тощо.

Дуже рада, що завдяки підтримці керівництва факультету та Університету у 2013 році ми отримали можливість відкрити профільну кафедру з інтелектуальної власності, яка наразі для мене є взірцем як у частині організації освітніх послуг та змісту освітніх програм, так і професійної роботи викладацького складу. Кафедра має англомовні магістерські програми, активно співпрацює з міжнародними інституціями. Усі ці роки ми активно запрошуємо практиків, на базі кафедри працюють Клуб інтелектуальної власності та освітньо-науковий центр інтелектуальної власності. Недаремно наші магістранти отримують пропозиції роботи за профілем ще під час навчання. Не зважаючи на зовсім молодий вік кафедри, випускники працюють в Україні та за кордоном, у державних структурах, в адвокатських та патентних компаніях, залучаються до стартапів та інноваційних підприємств. Наразі наші випускники представляють сферу ІР України під час WIPO-Ukraine IP Week.

 

Реформа судової системи і реформа юридичної освіти – що з них найнагальніше, який напрям потребує термінових змін?

І реформа судової системи, і реформа юридичної освіти є нагальними й терміновими. Судова реформа розпочалася, але не завершилася. Наразі у нас не здійснюється навіть добір у судді, очікуємо внесення змін до національного законодавства про судоустрій. Наприклад, і досі залишається фактично заблокованим створення в Україні ІР суду – Вищого спеціалізованого суду з інтелектуальної власності, який сфера очікує десятки років. Добір кандидатів у судді минулого року вже йшов до фіналу, але зупинився на стадії завершення співбесід із кандидатами. І це лише одна сфера, а недобір суддівського корпусу відчувається по всій країні. Питання не в кількості суддів, а в можливості фахового забезпечення якісного й ефективного захисту прав людини й громадянина, що є невід’ємною складовою правової держави.

А реформа юридичної освіти – це взагалі тема для окремого великого інтерв’ю. Є потреба у якісному оновленні підходів у підготовці юристів, суттєвому підвищенні їхніх знань та набутті практичних навичок під час навчання. Адже саме це викликає основні нарікання роботодавців щодо рівня підготовки випускників закладів вищої освіти. Водночас я дуже обережно ставлюся до ідей наскрізної магістратури, орієнтації юридичної освіти на підготовку суто судей, прокурорів, нотаріусів та адвокатів. Вбачаю значно ширший спектр можливостей підготовки юриста, який у недалекому майбутньому буде вимушений в умовах розпочатої у світі IV технологічної революції глибоко володіти знаннями не лише в галузі юриспруденції, але й в інших галузях знань, і не лише споріднених. Бо юрист може опинитися перед проблемою, коли ринок вимагатиме від нього глибинних навичок і знань щодо тієї сфери суспільних відносин, на якій (чи яких) він спеціалізуватиметься, застосовуючи правову надбудову. Тому, говорячи сьогодні про реформу юридичної освіти, маємо не лише враховувати наявний у світі позитивний досвід організації юридичної освіти, але й обов’язково дивитися в майбутнє. Бо інакше ми втілимо лише те, що успішно проявилось на західних ринках у минулі роки, однак не врахуємо викликів майбутнього. Це нелегка справа, й провідні юридичні школи світу зараз також шукають шляхи, що дозволять готувати юристів, які відповідатимуть майбутнім потребам ринку праці.

 

Як Ви оцінюєте сучасний етап, на якому зараз перебуває Інститут права – це більше виклики чи можливості?

Інститут права – правонаступник юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що має славетну історію, яка ведеться із часів заснування нашого Університету. Я була запрошена виконувати обов’язки керівника Інституту на момент його створення внаслідок реорганізації факультету, у досить складний момент. Знаю, що у нас фаховий викладацький корпус, який має потужний практичний досвід; багато хто з наших викладачів, особливо молодих, отримували освіту за кордоном і можуть втілювати найкращі практики в Україні. Також юридичному факультетові була надана можливість реалізовувати перспективні освітні та наукові проєкти, поглиблювати міжнародне співробітництво. Усі згадані напрями однозначно будуть продовжені в Інституті права.

Виклики, які постають перед колективом Інституту, ми однозначно сприймаємо як можливості. Маємо дорожню карту подальшої роботи, аби Інститут права залишався лідером на ринку освітніх юридичних послуг в Україні й спрямовував свої зусилля на втілення кращих міжнародних практик, аби наші випускники були конкурентоздатними.

 

Що вдалося зробити за перший місяць на посаді в.о. директора?

Ми провели зустрічі з колективами усіх кафедр і засідання конференції трудового колективу Інституту права, що дало можливість обговорити наявні проблеми, визначити перспективи розвитку та сформувати склад вченої ради Інституту. На засіданні ради було одностайно схвалено проєкт Положення про Інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка та структурні зміни в його організації. Така реорганізація спричинена не лише потребою вдосконалити кадрову політику, а насамперед пошуком шляхів якісного покращення освітніх послуг, необхідністю враховувати сучасні тренди суспільного розвитку та оперативно реагувати на них. Положення про Інститут також одностайно підтримала Вчена рада КНУ імені Тараса Шевченка. Завдяки цьому в Інституті права виокремлено такі напрями: інформаційне право, медичне право, публічна адміністрація (службове право), поглиблено вивчення процесів.

Уже на фінальній стадії затвердження штатного розкладу Інституту, визначено кандидатури виконуючих обов’язки завідувачів новостворених і реорганізованих кафедр. Тривають зустрічі з представниками кафедр, центрів, допоміжного персоналу, профспілками, аби в процесі реорганізації було чітко дотримано трудове законодавство. Наразі відновилося формування педагогічного навантаження, щоб із 1 вересня почати повноцінний навчальний процес. Інститут права також готується до завершення процедури акредитації підготовки докторів філософії, який розпочався на юридичному факультеті.

Було проведено онлайн-зустрічі зі старостами усіх курсів, надано відповіді на найбільш актуальні питання, що цікавили студентів. Запроваджено практику опитування з метою пошуку шляхів удосконалення організації роботи Інституту. Така практика буде вдосконалюватись, бо без зворотного зв’язку не можна організувати якісний процес.

Також проведено зустрічі в гуртожитку, виявлено найбільш проблемні питання студентського побуту. Для початку маємо забезпечити чітку процедуру поселення, вже готові відповідні документи й обговорено алгоритм взаємодії між адміністрацією Інституту, студмістечком Університету, комендантом гуртожитку, студентами; затверджено склад комісії з поселення. Дуже очікуємо на систему електронного поселення, яка планується до запровадження в Університеті. Адже щороку юридичний факультет має великі набори, тож охочих жити в гуртожитку завжди більше, ніж наявних місць. Зізнаюсь, мене приємно вразили житлові умови в університетських гуртожитках, де живуть майбутні правники.  

Нині одне з головних питань у порядку денному – організація роботи приймальної комісії Інституту, яка має забезпечити ефективний, прозорий, фаховий прийом охочих вступити на бакалаврат та магістратуру. Підготовча робота вже проведена.

 

Яка стратегія розвитку Інституту права на найближчий рік?

Наразі кафедри Інституту права продовжують надавати свої пропозиції щодо Стратегії розвитку нашого Інституту. Плануємо обговорити її проєкт наприкінці літа, щоб із вересня схвалити його та рухатися згідно з визначеними орієнтирами. Я вже окреслювала наші основні завдання, що мають бути вирішені як у найближчий час, так і в перспективі. Фактично маємо створити належні умови щодо кадрового, методологічного, інформаційного забезпечення тощо, аби мати можливість поєднувати в процесі підготовки майбутнього юриста класичні підходи та тренди сучасності. Випускники юридичного факультету КНУ завжди вирізнялись набутими у різних галузях юридичних наук глибокими знаннями, що ґрунтуються на теорії права. Саме це, а не вузька спеціалізація протягом усіх років навчання, давало можливість нашим випускникам не лише поглиблювати свої знання в процесі набуття професійного досвіду, але й змінювати спеціалізації та види діяльності. Маємо це зберегти та якісно забезпечувати й надалі. Водночас потрібно постійно розширювати можливості спеціалізацій, орієнтованих на міжгалузевий та міждисциплінарний підхід. Плюс збільшення практичного компоненту при підготовці майбутніх юристів.

Ось іще кілька актуальних завдань, які маємо поступово реалізовувати у діяльності нашого Інституту:

  • реалізація вільного вибору дисциплін студентами;
  • дотримання академічної доброчесності викладачами та студентами;
  • розширення наукової складової у діяльності Інституту права, сприяння академічній мобільності;
  • активне залучення викладачів та студентства до участі в наукових заходах та спільних проєктах;
  • подальше поширення практик проведення moot court із різних галузей, успішні результати з яких наші студенти демонструють кілька років поспіль, проведення літніх шкіл тощо;
  • якісне забезпечення дистанційного навчання;
  • підвищення рівня інформативності щодо діяльності Інституту права, популяризація Інституту та освітніх послуг, розширення присутності закладу в інформаційному просторі.

Юридичний факультет постійно підтримував нові освітні напрями, міжнародні зв’язки та академічну мобільність, підвищував рівень наукової роботи співробітників. Маємо це розвивати й надалі.

 

На чому мають ґрунтуватись стосунки викладача і студента?

На професіоналізмі, повазі й довірі. Зважаючи на 24 роки педагогічного стажу, можу сказати: наші сьогоднішні магістри – це абсолютно інші студенти, ніж були 5, 10 і 15 років тому. Це якісно інше сприйняття світу, прагматичне й водночас відповідальне. У більшості наших студентів бачимо бажання максимально глибоко оволодіти професією, бо вони розуміють, які виклики постануть перед ними в майбутньому. Стабільність більше не є характеристикою сучасності, відповідно й юрист повинен уміти швидко реагувати на світ, що змінюється. Тому завдання для викладача – бути готовим надавати якісні освітні послуги. Для цього мають працювати й адміністрація Інституту, і сам викладач.

Наразі вбачаю певну проблему в невмінні чи небажанні студентства робити оцінювання отримуваних знань. Зрештою, саме студент є тією стороною, яка найбільше зацікавлена в якісному результаті: набуті знання мають відповідати потребам роботодавців і давати випускникові беззаперечні конкурентні переваги на ринку праці. Реалізовуючи право на освіту, студенти мають також пам’ятати про свої обов’язки у навчальному процесі та етичні норми.

 

Які навички потрібні сьогодні юристові, щоб бути успішним?

Якщо дуже коротко, то найважливіше – вдале поєднання теоретичного та практичного компонентів. Основна порада студентам – бути активними та ініціативними, не втрачати бажання отримати якомога більше знань та практичних навичок під час навчання, аби бути конкурентоздатними на ринку праці. Слід розуміти студентство значно ширше, ніж просто процес навчання. Україна позиціонує себе як державу, що орієнтується на інноваційний шлях розвитку, ми – інтелектуальне суспільство. Маємо відповідати цьому і в контексті юридичної освіти.

 

Центр комунікацій

Адреса
01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60
Денне відділення
(044) 239-31-34
Заочне відділення
(044) 239-31-47
E-mail
femida_knu@ukr.net
Приймальна комісія (консультаційний центр)
(044) 481-45-88