Історія кафедри теорії права та держави

 

Київський університет було засновано при Імператорі Миколі I на заміну Волинського ліцею в Кременці. 8 листопада 1833 року вийшов Указ про заснування університету Св. Володимира. Цим Указом передбачалось створення двох факультетів: філософського та юридичного.

Заняття на юридичному факультеті розпочались фактично у 1935 році у складі 35 студентів. Це пояснювалось нехваткою професорсько-викладацького складу. Навчальний процес на юридичному факультеті був націлений на підготовку кваліфікованих кадрів для практичної роботи в судах та інших державних органах. Із семи кафедр, що планувалося відкрити на факультеті, зокрема: римського права, державного права, російських цивільних законів, кримінальних законів, була кафедра енциклопедії законознавства та російських державних законів (нині кафедра теорії права і держави).

На кафедрі вже з моменту заснування Київського університету працювали видатні професори-юристи, які заклали основи юридичної науки, що мало значний вплив на її розвиток в Україні.

Основою кафедри енциклопедії законознавства та російських державних законів стали відомі професори. Серед них особливо виділявся Костянтин Олексійович Неволін (1806-1855) – фундатор нової науки правознавства. Одним із найважливіших напрямів його наукових пошуків було звернення до проблем виникнення та історичного розвитку права, зокрема, спроба пояснення його закономірностей, кодифікація та ін. К.О. Неволін читав лекції з енциклопедії законодавства.

У 1839-1840 роках вчений написав фундаментальну працю “Энциклопедия законоведения», яка за рівнем не поступалася відомим юридичним енциклопедіям зарубіжних країн, а в деяких питаннях і перевершувала їх.

Перу професора К.О. Неволін написав цінні історичні монографії, як «Рассуждения о философии законодательства у древних», «О преемстве Велико-княжеского Киевского престола», «Образование управления в России от Иоанна Ш до Петра Великого», “История российских гражданских законов», за яку йому було присвоєно повну Демидівську премію.

З переходом К.О. Неволіна до Санкт-Петербурзького університету викладання енциклопедії законознавства було покладено на Миколу Дмитровича Іванішева (1811-1874), який відіграв значну роль у становленні і розвитку історико-правової науки. М.Д.Іванішеву – одному з перших українських юристів – належить думка про необхідність вивчення слов'янського законодавства для пояснення стародавнього російського права. Київському університету М.Д. Іванішев присвятив половину свого життя як професор і декан юридичного факультету з 1848 по 1861 рік, ректор з 1863 по 1865 роки і почесний член університету. М.Д.Іванішев здійснював систематизацію законів і обґрунтував розгорнуту схему історичного розвитку законодавства. Науковець намагався показати справедливу історію народу, розкриваючи при цьому і її негативні сторони, а також загальний розвиток права та його національні особливості. Багато часу вчений приділяв опрацюванню книг Київського центрального архіву. Частина робіт М.Д.Іванішева, які були написані як наслідок закордонного відрядження, стосується вивчення слов'янського законодавства, зокрема дисертаційна робота на ступінь доктора російського законодавства “О плате за убийство в древнем русском и других славянских законодательствах в сравнении с германскою вирою”  (1840 р.), “Рассуждение об идее личности в древнем праве богемском и скандинавском» (1842 р.), “Древнее право чехов» (1840 р.) та ін.

Тенденцію вивчення права свого краю М.Д.Іванішев зумів передати молоді, яка його оточувала і займалася наукою. Найбільш видатними серед його учнів були О.Ф.Леонтович, О.Ф.Кістяківський, М.Ф.Владимирський-Буданов, О.В. Романович-Славатинський, який був першим професором, що читав на юридичному факультеті курс «Історії політичних і правових вчень», досліджував окремі інститути державного права.

 Впродовж 1844-1846 років енциклопедію законознавства викладав Г.О. Цвєтков. У1846 році прибув з-закордону М.І. Пилянкевич, де він спеціально готувався для викладання енциклопедії законознавства.

На юридичному факультеті Київського університету М.І. Пилянкевич читав загальну частину енциклопедії законознавства й історію філософії законодавства. Результатом стала його праця “История философии права». Ця праця на той час мала важливе наукове значення. У 1866 з історії філософії права було лише одне видання – переклад роботи німецького професора Гейера.

З  1858 року  по 1877 рік  енциклопедію законознавства, яку в зв'язку з введенням університетського Статуту1863 року було перейменовано в енциклопедію права по одній годині на тиждень викладав Микола Карлович Ренненкампф (1832-1899). Свою наукову і викладацьку діяльність у Київському університеті М.К.Ренненкампф почав у 1858 році коли його було призначено на кафедру енциклопедії законознавства. Основна його праця “Очерки юридической энциклопедии» перевидавалась декілька разів. Вчений читав енциклопедію права, історію філософії права та історію іноземних законодавств. В 1869 році, коли на юридичному факультеті відбулося відокремлення викладання історії найважливіших законодавств від кафедри енциклопедії права, М.К.Ренненкампфа було затверджено на посаду професора на кафедру історії найважливіших стародавніх і нових законодавств. Але у зв’язку з тим, що не було спеціаліста в галузі юридичної енциклопедії, він безкоштовно викладав з 1871 по 1880 роки також енциклопедію права до обрання його у 1883 році ректором Київського університету.

У 1877 році для викладання енциклопедії на  юридичний факультет Київського університету прибув М.І. Хлєбніков –випускник Московського університету. Він очолював кафедру енциклопедії юридичних і політичних наук з історією і філософією права до 1880 року. Написав такі праці: “Право и государство в их обоюдных отношениях», «Русское государство и развитие русской личности», «О влиянии общества на организацию государства» та ін.

З 1894 до 1898 року енциклопедію права викладав М.К. Ренненкампф, а історію філософії права – Євген Миколайович Трубецькой (1863-1920). Він був видатним мислителем, роботи якого увійшли до золотого фонду вітчизняної правової і філософської думки. На юридичному факультеті Київського університету він працював з 1899 по 1905 роки і читав тут лекції з енциклопедії права та філософії права. Він видав “Лекции по энциклопедии права», “Эциклопедию права», “Лекции по истории философии права», «Политические идеалы Платона и Аристотеля». Є.М.Трубецькой з усіх теоретиків права Київського університету використовував доктрину відродженого природного права найширше.

Короткочасно цю дисципліну читали С.А. Егіазаров, О.О. Жилін, В.Г. Демченко, П.М. Богаєвський.

З 1914 по 1916 роки в Київському університеті Євген Васильович Спекторський (1875-1951) викладав енциклопедію права і був завідуючим кафедрою. За високий професіоналізм і значні досягнення в науковій сфері Є.В.Спекторського було обрано в 1918 році деканом юридичного факультету, а потім ректором Київського університету.

Початок наукової і педагогічної діяльності Михайла Флегонтовича Владимирського-Буданова (1838-1916) припадає на 60-ті роки XIX сторіччя. То була епоха відомих економічних і політичних реформ, започаткованих скасуванням кріпацтва, реформою суду, місцевого самоврядування та інших великих перетворень. За більш ніж сорокарічний період роботи в Київському університеті М.Ф.Владимирський-Буданов написав близько 50 праць. Це – історико-правові монографії, статті, рецензії, коментарі до пам'яток права і систематичний курс науки, над яким він працював усе життя.

Своїми дослідженнями вчений збагатив історико-правову науку, за що був відзначений званнями почесного члена декількох університетів і товариств. М.Ф. Владимирський-Буданов був членом вищої наукової установи країни – Академії наук, членом Київського юридичного товариства, дійсним членом і головою Київського історичного товариства Нестора Літописця. З 1882 року М.Ф. Владимирський-Буданов очолив роботу Київської комісії з розбору стародавніх актів, під його редакцією було видано близько 20 томів.

М.Ф.Володимирський-Буданов приділяв велику увагу вивченню питання походження права і вважав, що першоджерелом права є природа людини, яка підпорядковується таким же законам, як і природа органічна та неорганічна. Відмінність права у різних народів вчений пояснював рівнем розвитку економічних, культурних і релігійних особливостей.

У 1920 р. наказом Київського Губ ВНО Київський університет було реорганізовано в зв’язку із реформою вищої школи і на його базі створено Вищий інститут народної освіти ім. М.М.Драгоманова. В 1926 р. його було перейменовано в Київський інститут народної освіти (КІНО). В 1922 р. юридичний факультет було передано в Інститут народного господарства з метою наблизити юриспруденцію до потреб народного господарства. Замість кафедри було створено предметну комісію з загальної теорії права, яку очолював проф. Р.М.Розанов. Вступ до науки права читав проф. Р.М.Бобун, курс з історії права М.П.Василенко, історії політичних вчень проф. В.І.Бошко.

Відповідно до постанови ЦВК СРСР від 19 вересня 1932 р. Народний Комісаріат освіти УРСР ухвалив з 1 вересня 1933 р. поновити діяльність Київського державного університету, а юридичний факультет у складі університету відкрито лише в 1936-1937 учбовому році. В цьому році була також відновлена кафедра теорії та історії держави і права, кафедра цивільного права, кафедра кримінального права та процесу.

         З поверненням юридичного факультету до складу Київського університету у 1937 році на відновленій кафедрі працювали: проф. І.В. Бошко, який читав такі дисципліни як історія політичних вчень, теорія держави і права, сімейне право, транспортне право, еволюція соціально-правової думки, проф. Д.М.Гершонов – декан юридичного факультету, доц. Б.С.Разін – декан юридичного факультету, доц. Б.М.Соколов, доц. Г.В.Олександренко, викладач М.С.Куликівський.

У складі факультету у 1943-1944 учбовому році було дві кафедри: кафедра теорії держави і права і кафедра цивільного права. У 1944-1945 учбовому році було організовано ще дві кафедри – кримінального права та історії держави і права. У 1946-1947 учбовому році кафедри історії держави і права та теорії держави і права об’єднано в єдину кафедру теорії та історії держави і права.

В післявоєнний період кафедра забезпечувала вивчення курсів: теорія держави і права, історія держави і права зарубіжних країн, історія політичних і правових вчень, а також: радянське державне і адміністративне право, державне право іноземних країн, римське право і міжнародне публічне право.

На кафедрі працювали проф. В.І.Бошко, який з 1944 по 1949 рр. завідував кафедрою, П.К.Стоян (завідував кафедрою з 1949 по 1950 рр.), проф. В.С.Покровський (завідував кафедрою з 1950 по 1952 рр.), проф. В.І.Лісовський (завідував кафедрою з 1953 по 1954 рр.), С.О.Макогон (зав. кафедрою з 1954 по 1959 рр.), проф. П.О.Недбайло (зав. кафедрою з 1959 по 1974 рр.). В цей період на кафедрі працювало багато видатних і шанованих викладачів-теоретиків і істориків держави і права: П.К.Бонташ, А.П.Таранов, О.Ф.Гранін, В.В.Копейчиков, М.Ф.Закревський, Р.Д. Сінельникова, Є.М.Колош, Є.Л.Курішков, М.В.Вітрук, Д.Т.Яковенко, А.Б.Дубровіна, В.М.Катрич, А.П.Ткач, Є.В.Назаренко, Л.Л.Потарикіна, Є.А.Тіхонова, Н.С.Прозорова, М.І.Земляний, В.П.Марчук, М.П.Стеценко, В.В.Хірсін, О.О.Шевченко й інші.

У 1972 р. кафедру теорії та історії держави і права було поділено на дві кафедри – теорії держави і права та історії держави і права. Кафедрою теорії держави і права завідували проф. П.О.Недбайло (1972–1974 рр.), проф. Назаренко Є.В. (1974–1979 рр.), проф. Прозорова Н.С. (1979–1984 рр.), проф. Тихонова Є.А. (1984–1986 рр.).

В 1986 р. ці дві кафедри знову були об’єднані в одну кафедру теорії та історії держави і права, яку очолював проф. А.П.Ткач (1986–1990 рр.). В Радянські часи об’єднана кафедра забезпечувала вивчення таких основних нормативних курсів: теорія держави і права, історія держави і права СРСР, історія держави і права УРСР, історія держави і права зарубіжних країн, історія політичних і правових вчень, проблеми теорії держави і права, а також основи правознавства та інших факультетах.

З 1949 р. по 1990 р. питаннями історії держави і права зарубіжних країн займався В.М. Катрич, який був завідуючим кафедрою теорії держави і права (1950–1952 рр.), а також деканом юридичного факультету (1954–1957 рр.). Вчений є автором понад 70 наукових та навчально-методичних праць, в т.ч. “Історія рабовласницької держави і права Стародавньої Греції» (1969), “Держава і право Стародавнього Риму» (1974) тощо.

Дослідженнями проблем з історії політичних і правових вчень на кафедрі (з 1963 по 1987 рр.) займалася проф. Н.С.Прозорова. Вона написала понад 60 наукових робіт, в т.ч. “Історія політичних і правових вчень», “Політико-правові погляди Джона Лільберна», “Політико-правові погляди М.А.Бакуніна», “Політико-правові погляди Т.Мора», “Політико-правові погляди декабристів» тощо.

Всю свою наукову роботу проф. А.П.Ткач (1924-1990) присв’ятив дослідженню історії держави і права України. Працював з 1959 по 1962 рр. секретарем Вченої Ради факультету, заступником декана факультету (1962–1963 рр.), завідувачем кафедрою історії держави і права (1972–1986), об’єднаної кафедри теорії та історії держави і права ( 1986–1990). Він був учасником Великої Вітчизняної війни,  нагороджений багатьма орденами та медалями.

Він опублікував понад 120 наукових праць, в тому числі 9 монографій з історії держави і права України, а саме: “Історія кодифікації дореволюційного права України» (1968), Розвиток радянської державності на Україні (1966), Нариси з історії держави і права Української РСР. (1961) Розвиток радянської державності на Україні (1966, у співавт.), Історія суспільно-політичного ладу та права на Україні (дожовтневий період) (1982), История государства и права Украинской ССР в 3 т. (1987), Проблеми реалізації законодательства УРСР в умовах його радикального оновлення (1993 в співавт.), Нормы права: сущее и должное (1994, в співавт.), Теорія держави і права (1995, в співавт.) та ін.

Аналогічними питаннями з історії держави і права України з 1973 по 1997 рр. займалася проф. Л.Л.Потарикіна, учасник Великої Вітчизняної війни, Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки та техніки (1981). Вона є співавтором великої наукової праці “Історія держави і права Української РСР (т. 1–2, 1987)».

Науково-педагогічною діяльністю в галузі теорії держави і права з 1946 по 1994 роки займалася проф. Є.В.Назаренко. Вона опублікувала багато наукових праць, в т.ч. “Теорія держави і права» (1958, 1961), “Соціалістична правосвідомість і радянська правотворчість» (1968), яка перекладена на німецьку мову. Приймала участь в розробці Концепції розвитку законодавства України 1997–2005 рр., Концепції державно-правової реформи (1997), співавтор Коментаря до Конституції України.

З 1971 по 1978 рр. на кафедрі працював професор В.В.Копейчиков (1923–2002), Заслужений діяч науки і техніки України і академік АПН України. Він написав велику кількість праць з теорії держави і права, в т.ч. «Загальна теорія держави і права» (1995–2000), «Механізм радянської держави» (1968), «Державний механізм радянської федерації» (1973), «Народовладдя і особистість» (1991), «Основи правознавства» (1998-2001).

Проблемами теорії держави і права і державним правом з 1973 по
1990 рр. займалась проф. Є.А. Тіхонова. Вона автор понад 100 публікацій, в т.ч. 5 монографій. З 1984 по 1986 рр. працювала завідувачем кафедрою теорії держави і права. Ветеран праці, академік АПН України.

З 1956 по 1992 рр. на кафедрі працювала доц. А.Б.Дубровіна, яка досліджувала проблеми  історії держави і права УРСР, історії політичних і правових вчень, питання кодифікації українського права. Автор низки наукових та навчально-методичних праць:»“Джерела права України в першій половині ХІХ століття» (1966), «Державний і суспільний лад Київської Русі», «Судова система України в першій половині XIX століття» (1967), «Запровадження земельної реформи на Правобережній Україні» (1971) та інші.

З 1963 по 1971 рр. на кафедрі працював відомий вчений і практик проф. М.В.Вітрук. З 1970 року значний внесок в розвиток історії політичних і правових вчень вніс В.П. Марчук. Він написав значну кількість праць, серед яких дві монографії з соціології права (про концепцію «вільного права» Є.Ерліха), підручник з історії політичних і правових вчень, юридичний словник тощо. У 1973-1975 рр. на юридичному факультеті Київського університету був заступником декана факультету, головою профбюро факультету.

Вагомий внесок в розвиток юридичної науки України і зокрема теорії держави і права та становлення і розвитку самої кафедри як науково-педагогічного колективу вніс проф. М.І.Козюбра. З 1990 по 1996 рр. він був завідувачем кафедри теорії та історії держави і права. Микола Іванович завжди відрізнявся неординарністю мислення, вмінням розв’язати найскладніші проблеми права та держави. Він ніколи не залишається байдужим до процесів праводержавотворення в Україні. Сфера наукових інтересів: проблеми теорії права та держави, філософії права, конституційне право. Брав участь у розробці проектів Декларації про державний суверенітет України, Конституції України, інших законопроектів.

З 1985-2011 рр. на кафедрі теорії та історії держави і права працював Неліп М.І., чуйна, добра і щира людина, професіонал своєї справи, дипломат за покликанням.  Він написав такі праці: «Силовий захист прав людини. Питання легітимності в сучасному міжнародному праві» (1998, 1999 (у співавт.), «Становлення правової системи України в контексті сучасного міжнародного права» (англ. мов.) (1998), «Розвиток правової симтеми України в контексти сучасного міжнародного права» (англ. мов. у співавт.) (1998), «Правове регулювання світової торгівлі в системі ГАТ/СОТ» (1999).

З вересня 1995 р. по червень 2011 р. на посаді доцента кафедри теорії та історії держави і права працював В.А.Чехович. Вчений читав такі нормативні курси і спецкурси: «Історія держави і права України», «Історія конституціоналізму України». Під його керівництвом захищено 6 кандидатських дисертацій. Автор більш 120 наукових праць, з них 2 монографії, 8 розділів в колективних монографіях, 90 наукових статей.

У 1984-2004 рр. на кафедрі теорії та історії держави і права працював Мармазов В.Є. Сфера його наукових інтересів: історія держави і права зарубіжних країн, міжнародне судочинство та арбітраж, європейське право прав людини, право Ради Європи.

З 1998 р. на посаді доцента кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету працював Гриценко І.С. Сфера наукових інтересів: адміністративне право, історія українського права, теорія права, філософія права, конституційне право, історія становлення та розвиток правничої думки в Київському університеті, етнодержавознавство.

З 2006 р. завідувачем кафедри теорії держави і права працював Безклубий І.А., а з 2007 р. – професором кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вчений викладав нормативні і спецкурси: «Методологія та організація юридичних досліджень» та «Юридична відповідальність». Підготував 3 кандидати юридичних наук. Сфера наукових інтересів: теорія права, історія українського права, римське право, методологія юридичних досліджень, юридична відповідальність, ґенеза української правової думки та ін. Автор понад 100 наукових та навчально-методичних праць.

З 1996 р. по 2014 р. спочатку асистентом, а потім доцентом кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету працював Машков А.Д.  Сфера наукових інтересів: проблеми теорії держави і права, методологія науки, проблеми меж державного втручання в рамках синергетичного підходу.

З 1971 р. на кафедрі історії, теорії та історії держави і права працював асистентом, доцентом і професором Шевченко О.О. Він займався дослідженням проблем історії держави і права України і зарубіжних країн. Автор понад 50 публікацій.

Значний доробок в розвиток історичної науки в Україні внесли
доц. В.П. Самохвалов, який співавторства підготував «Енциклопедію законодавства» (2003); «Межі державної влади», вчений є співавтором курсу лекцій з історії держави і права України. Доц. Толкачова Н.Є. підготувала курс лекцій «Звичаєве право», 5 розділів до підручника «Канонічне право» для студентів юридичних факультетів.

Дослідженням питань загальної теорії держави і права, правосвідомості правової культури і правового виховання населення тривалий час займається проф. Котюк В.О., який опублікував курс лекцій з «Загальної теорії права» (1996),”Основи держави і права” (1998–2001–5 видань), співавтор трьох монографій по правовому вихованню молоді. Підготував до друку навчальні посібники з «Загальної теорії держави» і «Загальної теорії права» тощо. З 1996 р. по 2005 р. вчений був завідувачем кафедри.

У 2012 році відповідно до наказу ректора розділено кафедру теорії та історії держави і права на кафедру теорії права і держави та кафедру історії права та держави. 

З 2012 року по 2014 рік –  в.о. завідувача кафедри теорії права та держави юридичного факультету був проф. Зайчук О.В. З 2014 року в.о. завідувача кафедри теорії права та держави юридичного факультету доц. Ковальчук О.М. З 2015 року в.о. завідувача кафедри теорії права та держави юридичного факультету був проф. Малишев Б.В. З 2016 р. завідувачем кафедри теорії права та держави юридичного факультету є проф., д.ю.н. Бобровник С.В.

За станом на 1 січня 2020 року на кафедрі працюють: 1 академік НАПрН Костицький В.В., 6 докторів юридичних наук: Бобровник С.В., Дзейко Ж.О., Дідич Т.О., Малишев Б.В., Костицький В.В., Севрюков Д.Г.; 7 професорів: Бобровник С.В., Котюк В.О., Самохвалов В.П.; Дзейко Ж.О., Малишев Б.В., Костицький В.В., Дідич Т.О.; 9 доцентів: к.ю.н. Варич О.Г., к.ю.н. Ковальчук О.М., к.ю.н. Котенко Т.В., к.ю.н. Дудар С.К., к.ю.н. Кабанець Н.І., к.ю.н. Николина К.В., к.ю.н. Середюк В.В., Теремцова Н.В., к.ю.н. Дубов Г.О.; 3 асистенти: к.ю.н. Богдан О.В., к.ю.н. Кобан О.Г., к.ю.н. Бондаренко Б.Д.

На кафедрі функціонує аспірантура і докторантура. Станом на 01.01.2020. на кафедрі навчається 10 аспірантів.

На кафедрі традиційно працює науково-студентський гурток з теорії та історії держави і права. Викладачі кафедри постійно підвищують і вдосконалюють свою професійну майстерність і кваліфікацію, підтримують наукові зв’язки з юридичними факультетами як вітчизняних так і  зарубіжних вузів, беруть участь у науково-практичних конференціях, круглих столах з проблем правознавства і ведуть іншу громадську діяльність.

Пошуки кафедри на сучасному етапі пов’язані із проблемами предметного поля теорії та методологічними аспектами дослідження державно-правових явищ (Козюбра М.І, Бондаренко Б.Д., Дубов Г.О.), аналізом праворозуміння (Костицький В.В., Ковальчук О.М., Кабанець Н.І.); юридичної техніки та нормотворчості (Дзейко Ж.О., Дідич Т.О.); юридичного процесу (Николина К.В.); юридичної відповідальності (Середюк В.В.,
Теремцова Н.В.); проблем соціології права (Костицький В.В., Кобан О.Г.); проблем правового забезпечення владних відносин (Котюк В.О., Самохвалов В.П.); функціонального призначення держави як інституційної категорії (Севрюков Д.Г, Варич О.Г.); телеологічних вимірів правової системи
(Малишев Б.В.); філософсько-правових проблем правових систем
(Кабанець Н.І., Костицький В.В., Середюк В.В.); проблем конфліктності та компромісності у праві (Бобровник С.В.); верховенства права (Дудар С.К.); правової аргументації (Богдан О.В., Дудар С.К.); державотворчих  аспектів місцевого самоврядування (Котенко Т.В.) та соціальної держави
(Теремцова Н.В.).

 

Адреса
01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60
Денне відділення
(044) 239-31-34
Заочне відділення
(044) 239-31-47
E-mail
femida_knu@ukr.net
Приймальна комісія (консультаційний центр)
(044) 481-45-88